Прикордонник із Волині Руслан Варчук, який з 2022 року захищає територіальну цілісність України, пройшов одні з найскладніших та найгарячіших напрямків фронту. Його шлях пролягав через такі точки, як Бахмут, Святогірськ, Іванівське, Білогорівка та Краматорськ. За цей час він зазнав кількох поранень, але щоразу повертався до виконання бойових завдань.
Випробування під завалами
Під час одного з бойових зіткнень позицію Руслана Варчука накрило землею внаслідок потужного обстрілу. Військовий опинився під щільним завалом, де провів майже дві доби. Вибираючись з-під уламків та ґрунту, він робив це власноруч, долаючи фізичну та психологічну втому. Коли нарешті зумів дістатися поверхні, в темряві ночі, він почав гукати. Для того, щоб українські бійці, які могли перебувати неподалік, зрозуміли, що перед ними “свій” і не відкрили вогонь, він вигукував слова: «Сало!» і «Цибуля!». Ці слова, які мають специфічний для українців характер, стали для Руслана знаком ідентифікації. На його щастя, неподалік працював генератор, що дозволило його голос почути. Його знайшли бійці 5-ї окремої штурмової бригади, які надали першу допомогу, напоїли чаєм, нагодували та евакуювали до найближчої військової лікарні.
Руслан Варчук родом із села Житнівка Камінь-Каширського району Волинської області. Він розповідає, що на фронті бували моменти, коли втрачався навіть сенс життя. Однак, думка про сім’ю, про близьких, що чекають вдома, надавала йому сили триматися, підтримувати побратимів, а також отримувати підтримку від них у відповідь.
Після відновлення після поранення та пережитого під завалами, Руслан Варчук знову повернувся на Донеччину. Він описує, що бойові дії там ставали ще “покрученішими”. Однак, коли противник опинявся зовсім поруч, фактично у сусідньому окопі, емоції переповнювали настільки, що про смерть вже не думалося – з’являлося навіть відчуття, яке він описує як “веселість” від гостроти моменту.
Наразі Руслан Варчук служить на південному напрямку, в Ізмаїльському прикордонному загоні. Він висловлює непохитну віру в Перемогу України, в її майбутню відбудову та розквіт. Його найщиріша мрія після завершення війни – це повернутися до мирного життя, спокійно жити на рідній землі поруч зі своєю родиною.
