Ковель попрощався з Героєм: в останню путь провели Валерія Антонюка
Сьогодні, 30 квітня 2026 року, Ковельська громада з глибоким сумом проводжала в останню земну дорогу свого захисника, патріота та справжнього Героя – Валерія Антонюка. Воїн, який понад півтора року вважався зниклим безвісти, нарешті знайшов свій спокій.
Від слюсаря до воїна: життєвий шлях Валерія Антонюка
Життя Валерія Євгеновича Антонюка, уродженця Ковеля, обірвалося на 51-му році. Народившись 17 січня 1974 року, він після закінчення школи №1 здобув робітничу спеціальність слюсаря-ремонтника у місцевому ПТУ №7, а згодом продовжив навчання у Здолбунівському ПТУ №2. Строкова служба в армії стала першим кроком до військового шляху. Повернувшись до цивільного життя, Валерій понад двадцять років присвятив залізниці, працюючи старшим черговим стрілочного поста в локомотивному депо Ковеля.
Протягом усього життя Валерій був відданим сином, для якого батьки були найвищою цінністю. Він виріс у сім’ї, де панували любов та взаємна повага. Батько, Євген Володимирович, був для нього взірцем справжнього чоловіка. Після його смерті Валерій став головною опорою для матері, Галини Яківни, виявляючи турботу, підтримку та любов. Він ніколи не забував радувати маму квітами – простим, але щирим жестом уваги. Гарні стосунки він зберігав і зі своєю колишньою дружиною Анжелою.
Відданість і останнє прощання
4 липня 2024 року Валерія Антонюка мобілізували до лав Збройних сил України. Навіть у день призову він знайшов час, щоб привезти матері букет квітів, як завжди. Пройшовши відповідне навчання на Закарпатті та в Польщі, воїн служив у 157-й окремій механізованій бригаді.
3 жовтня 2024 року, напередодні свого першого бойового завдання, Валерій востаннє зателефонував матері. Зі словами “Мамо, я Вас дуже-дуже люблю” він завершив розмову, не знаючи, що це їхнє останнє прощання. Його життя обірвалося 5 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Очеретине на Донеччині, де він виконував свій обов’язок як солдат, оператор 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини А5006.
Понад рік Валерій Антонюк вважався зниклим безвісти. Лише нещодавно результати ДНК-експертизи підтвердили його загибель, що дозволило громаді віддати шану своєму Герою.
Під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка висловив глибокі співчуття рідним та близьким Валерія. “Жодні слова не здатні зменшити біль такої втрати, але сьогодні ми всією громадою схиляємо голови перед пам’яттю людини, яка віддала життя заради України та кожного з нас”, – зазначив він, звертаючись до матері Героя.
Поховали Валерія Антонюка з усіма військовими почестями на Алеї Героїв міського кладовища. Ковельська громада назавжди збереже пам’ять про свого захисника, висловлюючи йому вічну шану.
(Фото: Ковельська міська рада)
