Добро, що тече в крові: історія незламного донора з Маневич
Сергій Сопронюк, поліцейський та почесний донор України, вже понад два десятиліття рятує життя, здаючи власну кров. Його вражаюча цифра – понад 21 літр – є свідченням небайдужості та відданості благородній місії. Ця історія – про людину, для якої допомога іншим стала не просто справою, а способом життя, що надихає оточення.
14 червня світ відзначає День донора крові, день, коли ми вшановуємо тих, хто безкорисливо дарує шанс на життя. Серед цих героїв – Сергій Сопронюк, поліцейський офіцер громади з Маневич, почесний донор України. За роки своєї благородної діяльності він віддав понад 21 літр крові, рятуючи найцінніше, що є у людини.
Сергій Анатолійович народився і виріс у Маневичах, де й розпочав свою кар’єру в поліції у 2007 році. Його професійний шлях охопив патрульну службу, підрозділи реагування, посаду дільничного офіцера, а нині він служить як поліцейський офіцер громади. Паралельно з службою, з 2001 року, Сергій Сопронюк веде свою власну, не менш важливу місію – донорство.
Перший крок у світ донорства був зроблений відразу після повернення з армії. Друзі звернулися по допомогу – потрібна була кров для вагітної жінки. Сергій, не роздумуючи, погодився, і з того часу ця добра традиція переросла в осмислену життєву позицію. З 2007 року він почав здавати кров регулярно, 4-5 разів на рік. Загалом він здійснив 54 донації, віддавши понад 21 літр своєї крові.
“Ніколи не робив цього заради пільг чи відзнак”, – зізнається Сергій. Його головний мотив – щире бажання допомогти людям. “А ще після здачі крові відчуваєш себе краще, організм оновлюється”, – додає він, підкреслюючи позитивний вплив донорства на власне здоров’я. За свою багаторічну самовідданість він заслужено отримав посвідчення Почесного донора України.
Значення донорства для Сергія Сопронюка особливо зросло з 2014 року, коли його кров почали активно заготовляти для українських військових. До того ж, він неодноразово долучався до порятунку життів вагітних жінок та пацієнтів, які терміново потребували переливання крові.
Сергій глибоко переконаний, що донорство – це не лише акт милосердя, але й відповідальне ставлення до власного здоров’я. Категорична умова для кожного донора – це попереднє медичне обстеження. Результати цих аналізів допомагають не тільки оцінити придатність до донації, але й контролювати стан власного організму.
Своєю безкорисливою діяльністю Сергій Сопронюк надихнув і інших. Серед тих, хто наслідував його приклад, – його колега Володимир Швець. Працюючи разом, вони неодноразово здавали кров пліч-о-пліч, і Володимир згодом також став активним донором. Сергій підкреслює: найкраща мотивація для інших – це не слова, а реальний приклад і розуміння того, що навіть одна донація може врятувати чиєсь життя.
На жаль, Сергій висловлює жаль щодо відсутності відділення забору крові в Маневичах. Це створює певні незручності для охочих долучитися до донорства, змушуючи їх їхати до Луцька чи інших міст, витрачаючи час та кошти. Проте, якби така можливість була доступнішою, він без вагань продовжив би свій донорський шлях.
Понад два десятиліття Сергій Анатолійович залишається взірцем небайдужості та відданості служінню людям. Це служіння проявляється як у його поліцейському однострої, так і в донорському кріслі. Його 21 літр крові – це не просто об’єм, це десятки, а можливо, й сотні врятованих життів, про які він, можливо, ніколи не дізнається, але які стали можливими завдяки його доброму серцю та невичерпному прагненню допомогти.
