Ковельчани віддали останню шану воїну Василю Тишику
8 листопада Ковельська громада провела в останню земну дорогу свого земляка, Захисника України Василя Тишика. Після понад 19 місяців невідомості, результати ДНК-експертизи підтвердили загибель сержанта, командира відділення взводу морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини Василя Тишика, який вважався зниклим безвісти.
Прощання з воїном відбулося у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці. Міський голова Ігор Чайка під час прощання розповідав про Василя Тишика, яким він запам’ятався своїм рідним, друзям та побратимам за свої 46 років.
Життєвий шлях та служба
Василь Тишик народився 27 квітня 1978 року в Ковелі. Навчався у ЗОШ №11, здобув фах токаря-верстатника у ПТУ №7. Строкову військову службу проходив у ракетних військах. Після армії працював водієм-експедитором у ресторані «Зустріч», де його мама, Галина Володимирівна, була адміністратором.
У 2001 році Василь познайомився з Тетяною, яка наступного року стала його дружиною. Вони виховували двох синів: Максима, народженого у 2004 році, та Дениса, народженого у 2009-му. Василь був турботливим батьком, люблячим чоловіком, сином та братом. Він полюбляв риболовлю, проводив час із родиною на Шацьких озерах, готував на природі. Працював, аби забезпечити сім’ю, зокрема охоронцем на фірмі «Волиньпак».
З початком повномасштабного вторгнення Василь не залишився осторонь. Разом зі старшим сином долучився до добровольчого формування «Волинська Січ», охороняв об’єкти рідного міста. 2 травня 2022 року розірвав контракт і наступного дня добровільно мобілізувався.
Служив у тиловій військовій частині, а з 25 січня 2023 року – у 35-й окремій бригаді морської піхоти. Після навчання на Донеччині, у Волноваському районі, служив водієм евакуаційного автомобіля. Згодом добровільно перейшов до піхоти, де, на його переконання, був найбільш потрібний.
10 квітня 2025 року Василь надіслав родині останнє повідомлення, повідомивши, що вирушає на позиції та зателефонує через десять днів. Це був його перший вихід у складі піхоти і, на жаль, останній. Василь зник безвісти поблизу села Андріївка Волноваського району Донецької області. Результати ДНК-експертизи підтвердили загибель воїна 11 квітня 2025 року.
Для родини Тишиків це вже не перша втрата, пов’язана з війною. Сестра Василя, Оксана, нещодавно поховала чоловіка, який також тривалий час вважався зниклим безвісти.
Від імені Ковельської громади міський голова Ігор Чайка висловив співчуття дружині Тетяні, синам Максиму та Денису, матері Галині Володимирівні, сестрі Оксані та всім близьким і друзям загиблого воїна.
Останнім місцем спочинку Василя Тишика стала Алея Героїв міського кладовища.
