Археологічні знахідки: найдавніші українські писанки відродили історію символіки
12 квітня 2026, 23:29
Українська писанка – це не просто декоративне яйце, а справжній витвір мистецтва, оповитий столітніми традиціями та глибоким символізмом. Кожен візерунок, кожен колір має своє значення, створюючи на маленькій площі цілі історії. Археологічні розкопки в Україні раз за разом підтверджують давність цього унікального ремесла, даруючи нам можливість торкнутися минулого. Національний музей історії України та “Гал-інфо” підготували вражаючу добірку найдавніших писанок, знайдених археологами.
Львівська писанка, що пережила століття
У серпні 2013 року львівські археологи здійснили справжнє відкриття, досліджуючи водозбірник на вулиці Шевській у самому серці міста. Серед старовинних артефактів було знайдено унікальну писанку, вік якої сягає майже 500 років. Ця знахідка є особливо цінною, оскільки писанка виконана на справжній шкаралупі яйця, що робить її надзвичайно крихкою та рідкісною.
Артефакт було виявлено на глибині 5,5-6 метрів у водозбірнику, що датується XV – початком XVI століття. На момент виявлення писанка збереглася на 80-90%, що вражає, враховуючи її вік. Науковці вважають цю львівську писанку, можливо, найдавнішою на території України. Наразі вона зберігається у Коломийському національному музеї на Прикарпатті, де кожен може побачити цей пам’ятник давнього мистецтва.
Волинська керамічна писанка: свідчення давніх вірувань
Кілька місяців по тому, у вересні 2013 року, під час експедиції на березі водосховища в Демидівському районі Рівненської області, дослідники з Інституту археології НАН України виявили керамічну писанку, якій налічується 950 років. Ця знахідка, що датується початком XII століття, належить до часів Київської Русі.
Археологи відзначають, що це перша знахідка старовинної писанки на Волині, яка збереглася в такому чудовому стані. Керамічні писанки мали особливе значення в тогочасній культурі, часто використовуючись як обереги та символи родючості. Їх масове поширення припадає на період Київської Русі, коли вони мали характерний орнамент у вигляді сплетіння жовтих і зелених смуг.
Археологічні скарби з Пліснеська та Галича
Пліснеський археологічний комплекс, що розташований на Львівщині, подарував археологам кілька керамічних писанок, датуються XII-XIII століттями. Ці знахідки свідчать про складні релігійні процеси, що відбувалися в той час. Попри поширення християнства, давні язичницькі вірування не зникали, а зливалися з новими, утворюючи явище релігійного синкретизму.
Писанки з Пліснеська, які мали кульки всередині та виконували роль брязкалець, служили як язичницькими оберегами, так і мали обрядове значення. Завдяки своєму звуку, вони мали відлякувати злих духів та оберігати оселю.
Ще одну цінну знахідку було зроблено у 1992 році під час розкопок решток церков на Царинці в селі Крилос, давньому Галичі. Галицька археологічна експедиція виявила глиняну писанку XII-XIII століть, вкриту брунатною матовою поливою з жовтим орнаментом. Як і пліснеські писанки, галицька має отвір та калатало всередині, підтверджуючи давню традицію використання подібних предметів у ритуалах.
Стародавні українські керамічні писанки, деякі з яких датуються IX століттям, а також брязкальця трипільської культури, що зберігаються в Національному музеї історії України, свідчать про глибоке коріння традиції виготовлення шумових предметів на Великодні свята. Ці артефакти є важливим джерелом для реконструкції вірувань та звичаїв наших предків, пов’язаних з веснянками, іграми та обрядами.
