Віталій «Небезпечний»: тричі батько, прикордонник і боєць за вільну Україну
41-річний Віталій з Старовижівської громади Ковельського району, відомий на фронті під позивним «Небезпечний», у травні 2022 року прийняв рішення стати на захист Батьківщини. З того часу він пройшов чотири ротації у складі прикордонної комендатури швидкого реагування Волинського прикордонного загону, несучи службу на Донеччині та Харківщині. Його історію розповіли представники Державної прикордонної служби України.
Після початку повномасштабного вторгнення Віталій неодноразово намагався мобілізуватися, проте через величезні черги добровольців у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, йому відмовляли. Зрештою, його наполегливість була винагороджена, і він долучився до лав Державної прикордонної служби України. Маючи за плечима досвід навчання на військовій кафедрі, офіцер спочатку ніс службу у 7-му прикордонному Карпатському, а згодом у 105-му Чернігівському прикордонних загонах. Після цього він вирушив на Схід, уже як частина бойового підрозділу Волинського загону.
Сімейний щит та родинні традиції
Нині Віталій є батьком трьох дітей: 16-річного Максима, 8-річного Іллі та півторарічної Анни. Разом із дружиною Тетяною вони довго мріяли про донечку, і їхнє бажання здійснилося саме під час війни. Народження Анни дало Віталію право на звільнення зі служби, але він навіть не розглядав таку можливість. «Хто, як не ми, повинні захищати наших дітей? – риторично запитує військовослужбовець. – У моїй родині п’ятеро двоюрідних братів пройшли через цю війну. Двоє загинули, один вважається зниклим безвісти, а решта, як і я, продовжують давати відсіч московським зайдам. До того ж, двоє моїх дідів воювали в Українській повстанській армії. Я ще застав їх і пам’ятаю їхні розповіді, які також надихають мене на боротьбу».
Коли прикордонник перебуває вдома, він не лише приділяє час дружині та дітям, але й знаходить спільне захоплення зі старшим сином Максимом. Обоє захоплюються кросовими мотоциклами, і разом вони часто подорожують мальовничим поліським краєм. «То на озера, то на Світязь їздимо. І хоч повертаємося додому в болоті та грязюці, але щасливі. Це теж надихає, – ділиться батько. – А ще я хочу, щоб мої діти щасливо жили в незалежній Україні, а не під ворожим ярмом. Тому я продовжую воювати».
Незламний дух попри випробування
Незважаючи на те, що Віталій виховує трьох дітей, і отримав серйозне поранення від ворожого FPV-дрона під час другої ротації поблизу Бахмута у 2024 році, він не має наміру залишати службу. Його мотивує також система ротацій, запроваджена у Держприкордонслужбі. Навіть після восьми-дев’яти місяців на фронті, прикордонники мають можливість декілька місяців нести службу на кордоні, неподалік своїх домівок. Це дозволяє бачитися з родиною, спостерігати за зростанням синів і доньки, та виховувати їх не лише словами, а й власним прикладом. Саме це додає воїнові сил та наснаги продовжувати боротьбу задля перемоги України.
