Лучанин Валерій Пельц, автор блогу «Travelino», продовжує знайомити читачів із маловідомими історичними пам’ятками Волині. Його чергова розповідь присвячена унікальному експонату, що знаходиться у місті Рожище. На одному з перехресть міста встановлено старовинну парову машину, яку часто помилково ідентифікують як паровоз.
Символ міста: локомобіль
Як пояснює Валерій Пельц, насправді це локомобіль — парова силова установка, призначена для роботи іншої техніки. Локомобілі набули поширення в Європі наприкінці XIX — на початку XX століття. Виробництво таких машин, зокрема, здійснювалося на Херсонському машинобудівному заводі, починаючи з 1930-х років. Ці агрегати були потужним кроком у розвитку сільського господарства та промисловості, забезпечуючи енергією молотарки, пилорами та генератори.
Локомобілі, як правило, не мали власного ходу і потребували транспортування до місця роботи за допомогою тяглової сили, такої як коні чи трактори. Після доставки та встановлення, в котлі розпалювалося паливо (тирса, дрова, солома або вугілля), що призводило до утворення пари. Пара, у свою чергу, обертала великий маховик, а через довгий ремінь ця енергія передавалася на інше обладнання. Така конструкція дозволяла ефективно використовувати парову енергію для різних сільськогосподарських та виробничих потреб.
Експонат у Рожищі є саме причіпним варіантом локомобіля. Хоча машина вже не виконує своїх первісних функцій, вона стала впізнаваною частиною міського ландшафту та своєрідним символом міста. Офіційна дата заснування Рожища — 1377 рік, хоча перша згадка у писемних джерелах датується 1622 роком. Місто отримало Магдебурзьке право у 1567 році. Символом Рожища є саме локомобіль, встановлений на постаменті на розі вулиць Степана Бандери та Волонтерської.
Місто Рожище розташоване в центральній частині Волинської області, приблизно за 20 кілометрів від Луцька, і адміністративно належить до Луцького району. Традиційно День міста Рожище відзначають у перший день Святої Трійці. Серед історичних споруд міста варто виділити мурований костел Преображення Господнього, освячений у 1931 році, та Михайлівську церкву, зведену у 1920 році. Ці об’єкти свідчать про багату історію та культурну спадщину міста.
