Загиблий воїн встиг стати батьком, але так і не побачив сина
Уродженець Нововолинська Дмитро Потурай мріяв про армійську службу з юних років. Навчаючись у Львівській національній академії сухопутних військ, він познайомився з Оксаною — дівчиною, з якою пізніше одружився. Ще перебуваючи на навчанні, Дмитро підписав контракт з армією і восени 2022-го року попрямував на фронт. Там він встиг побувати на коротких побаченнях із коханою, а наприкінці 2023-го року вони побралися.
Народження сина за місяць до загибелі
Наприкінці листопада 2023-го Дмитро взяв короткотермінову відпустку і встиг побачити свого новонародженого сина Назарія. Це був єдиний раз, коли він тримав хлопчика на руках, адже вже за місяць, 25 лютого 2024 року, 21-річний Дмитро загинув у бою неподалік села Ласточкине на Донеччині.
Тіло Героя ідентифікували лише за півтора року, у липні 2025-го. Поховали Дмитра Потурая на сільському кладовищі в рідному селі Бортнів. Хоча відкривати труну рідним не дозволили, мати юного захисника розповідає, що він встиг передати їй частину себе — їхнього сина.
Дмитро посмертно нагороджений орденом «За мужність» третього ступеня за героїзм, виявлений у боях проти російських окупантів. Його мати Марина досі не може змиритися з втратою і сумує, що Назарій зростатиме без батька, знаючи його лише зі світлин. Проте жінка пишається своїм сином, який віддав життя заради миру в Україні.
