“Цифрова тиша” Путіна: Жорсткий контроль чи передумова для терактів?
Володимир Путін офіційно визнав масштабні перебої в роботі інтернету, що охопили найбільші міста Росії, назвавши їх необхідним засобом безпеки. За його версією, так звана “цифрова тиша” є результатом оперативної роботи силових структур, спрямованої на запобігання терактам та іншим “злочинним діям”.
На засіданні уряду 23 квітня 2026 року, яке транслювалося на всю країну, російський лідер заявив, що обізнаність громадян про майбутні відключення є неможливою. Він пояснив це тим, що така інформація надала б перевагу потенційним зловмисникам. “Коли триває оперативна робота з запобігання злочинним діям, зокрема терактам, широке інформування громадськості заздалегідь може завдати шкоди оперативній розробці, адже злочинці теж все чують і бачать”, – цитують Путіна російські ЗМІ.
Незважаючи на це, він закликав правоохоронні органи до більшої “винахідливості” у своїх діях, щоб мінімізувати незручності для населення. Однак, він чітко наголосив, що пріоритетом завжди залишатиметься безпека.
Зниження довіри та “цифровий ГУЛАГ”
Ці події відбуваються на тлі різкого падіння довіри до влади в Росії. Аналітики фіксують значне зниження рейтингу Путіна, який скоротився з 76% до 71% всього за кілька тижнів. Основними причинами невдоволення населення стали не лише збої в роботі інтернету, але й практично повне блокування месенджера Telegram, яке охопило країну ще до квітня 2026 року.
Ситуація викликала обурення навіть серед прихильників Кремля, включаючи прокремлівських військових кореспондентів та Z-пропагандистів, чиї рейтинги впали на 40–60%. Критики стверджують, що, прикриваючись боротьбою з тероризмом, Кремль фактично намагається виправдати створення “цифрового ГУЛАГу”. Такий крок, на їхню думку, може відкинути комунікації в країні на десятиліття назад, створивши аналог радянського репресивного апарату в цифровій сфері.
Ці події викликають занепокоєння щодо майбутнього свободи слова та доступу до інформації в Росії, а також демонструють прагнення влади до посилення контролю над онлайн-простором під приводом забезпечення національної безпеки. Історично, подібні заходи з обмеження доступу до інформації часто супроводжували періоди політичної нестабільності та посилення автократичних режимів.
