Падіння «неліберальної» моделі: Угорський кейс ставить крапку на міфах про непохитність популізму
Віктор Орбан, який тривалий час вважався взірцем “неліберальної демократії” — системи, де формальні вибори зберігаються, але державні інститути повністю приватизуються однією політичною силою, — зіткнувся з неочікуваним викликом. Його модель управління, що активно копіювалася та обговорювалася далеко за межами Європи, зокрема у США, де для руху MAGA та оточення Дональда Трампа Угорщина перетворилася на своєрідний “випробувальний полігон”, тепер демонструє свою вразливість.
Стратегічний союзник MAGA та міст до Москви
Тиск на Орбана та створення альтернативи його режиму в Угорщині мають глибокі геополітичні наслідки, виходячи далеко за межі внутрішньоугорської політики. Аналітик Bloomberg Ліонель Лоран наголошує, що зв’язок між Будапештом та американськими правими завжди мав не лише ідеологічний, а й глибоко особистий вимір. Дональд Трамп та Віктор Орбан активно налагоджували тісні партнерські стосунки, позиціонуючи Угорщину як успішну альтернативу ліберальному Заходу. Це був вигідний для обох сторін наратив, який підживлював лояльність їхніх прихильників.
Для прихильників MAGA відхід Орбана від влади означає втрату одного з найважливіших європейських союзників та живого прикладу “вічного лідерства”. Орбан служив “доказом” того, що виборець нібито готовий безкінечно підтримувати антиліберальний курс. Тепер цей аргумент розбитий, демонструючи, що навіть найміцніші популістські конструкції можуть бути демонтовані через виборчий процес.
Більше того, Орбан відігравав роль своєрідного “мосту” між західними популістами та режимом Володимира Путіна. Його нейтральна позиція щодо російської агресії та часом відверто проросійська риторика дозволяли Москві мати впливового союзника у серці Європи. З його відходом цей баланс сил неминуче змінюється, позбавляючи Дональда Трампа важливого посередника у потенційних відносинах з Москвою та руйнуючи мережу негласних геополітичних зв’язків, які Орбан допомагав будувати.
Зміна глобального тренду
Тріумф Петера Мадьяра та його партії “Тіса” на виборах в Угорщині має глобальне значення. Ця подія спростовує тезу про неможливість демонтажу популістських режимів через виборчий процес. Виявилося, що навіть багаторічна, ретельно вибудована вертикаль влади може впасти під натиском волі виборців, які прагнуть змін.
Результати виборів в Угорщині наочно демонструють, що глобальна тенденція до посилення правих рухів не є незворотною. Навіть у тих країнах, де популісти здавалися непохитними, можливий різкий поворот до демократичних інститутів та тісної співпраці з Європейським Союзом. Це стає тривожним сигналом для аналогічних політичних сил в інших країнах, зокрема у США, доводячи, що прагнення до свободи та демократії рано чи пізно може переважати будь-яку пропагандистську машину.
