Дефіцитні професії: український ринок праці стикається з парадоксом
21 липня 2026 року, 03:59
Незважаючи на активний пошук роботи громадянами України, низка вакансій залишається незаповненою. Протягом поточного року Державна служба зайнятості (ДСЗ) фіксує появу посад, на які не надходить жодного відгуку від потенційних кандидатів. Ця тенденція свідчить про певну невідповідність між очікуваннями шукачів роботи та реальними потребами роботодавців.
Серед професій, які користуються найменшим попитом, виявилися:
- Машиніст автомотриси, самохідного залізничного вагона, з пропозиціями заробітної плати в діапазоні від 9 500 до 16 000 гривень.
- Помічник машиніста електропоїзда, де середня зарплата сягає 20 000 гривень.
- Поїзний електромеханік із середньою винагородою 12 000 гривень.
- Моторист, на позицію якого пропонується вражаюча середня заробітна плата в 50 000 гривень.
- Машиніст установок збагачення та брикетування, зі середньою зарплатою 20 000 гривень.
- Мийник літальних апаратів, де середня пропозиція становить 8 600 гривень.
- Технік-метеоролог, з середньою заробітною платою 12 000 гривень.
- Завідувач ветеринарної клініки, який може розраховувати на середню винагороду у 16 000 гривень.
Цікаво, що паралельно з цими вакансіями, на ринку праці існують професії, які, навпаки, мають надзвичайно високий рівень зацікавленості. До них належать продавці продовольчих товарів, водії автотранспортних засобів, кухарі, бухгалтери, охоронники та адміністратори. Це вказує на наявність чітких професійних напрямків, де попит на робочу силу стабільно високий, і відповідно, кількість кандидатів значно перевищує кількість вільних місць.
Загальна статистика та причини дисбалансу
За перше півріччя 2026 року роботодавцями було запропоновано понад 240 тисяч вакансій через Державну службу зайнятості. З цієї кількості вдалося заповнити 131,5 тисячі. Водночас, за сприянням у працевлаштуванні звернулися 230 тисяч громадян, які отримали офіційний статус безробітного.
Представники ДСЗ пояснюють ситуацію з незаповненими вакансіями певним дисбалансом. Головною причиною, на їхню думку, є невідповідність між навичками, рівнем кваліфікації та кар’єрними очікуваннями шукачів роботи, з одного боку, та реальними потребами роботодавців, з іншого. Це може проявлятися як у відсутності необхідних спеціалізованих навичок у кандидатів, так і в завищених вимогах до заробітної плати чи умов праці, які не завжди відповідають ринковим реаліям для певних професій.
Історично, ринок праці завжди демонстрував певну динаміку. Зміна технологій, розвиток галузей економіки та демографічні чинники впливають на потребу в тих чи інших фахівцях. У контексті безпекової ситуації в країні, багато хто з українців міг змінювати професійні пріоритети, надаючи перевагу більш стабільним або затребуваним напрямкам. Водночас, певні галузі, діяльність яких пов’язана з промисловістю, транспортним сектором чи специфічними технічними процесами, могли відчувати кадровий дефіцит. Відсутність бажання займатися певними видами робіт, особливо якщо вони пов’язані з важкими фізичними умовами або вимагають високої відповідальності, також може бути фактором, що впливає на попит.
