Майстриня з Волині Оксана Пузняк: Душа в кожному стібку. Унікальна техніка занизування – жива спадщина.
Нащадок славного роду вишивальниць
На Волині, у селищі Рокині, що неподалік Луцька, живе справжня берегиня українських традицій – Оксана Пузняк. Її ім’я добре знане серед поціновувачів народного мистецтва, адже вона є членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Проте, коло її інтересів не обмежується лише вишивкою. Оксана Пузняк успішно поєднує творчість із науковою діяльністю, обіймаючи посаду в.о. директора Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції.
Як вдається гармонійно інтегрувати насичену професійну діяльність із кропіткою, але такою душевною працею, Оксана Миколаївна поділилася з журналістами. Її шлях у вишивці – це не просто хобі, а спадщина, що передається з покоління в покоління. Походить вона з відомої родини вишивальниць Тимощуків, де мистецтво прикрашати тканину голкою та ниткою сягало корінням у минуле. Це сімейне ремесло стало для Оксани природним продовженням родинних традицій, і вона зі щастям передає свої знання і вміння донькам, а тепер вже й онукам.
«Менша донька – лівша, і коли я її навчала, сідала навпроти, щоб їй було зручніше, – згадує майстриня. – Вона теж з чотирьох років почала. Бачила, як я вишиваю, і сама захотіла». Вона додає, що її бабуся, яка навчила її, казала, що в чотири роки Оксана вже вишивала. «Починала з гладі, а зараз я володію майже всіма техніками вишивки, які існують», – зізнається Оксана Пузняк.
Занизування: Мистецтво, що заворожує
Серед розмаїття технік, які опанувала майстриня, особливе місце посідає занизування. Цей метод, який самою Оксаною Пузняк називається «аплікацією – ручним ткацтвом голкою», вражає своєю вишуканістю та унікальністю. Особливістю занизування є те, що вишивка виглядає однаково як з лицьового, так і з виворітного боку виробу. Ця техніка, що має глибоке коріння на Волині, увійшла до переліку нематеріальної культурної спадщини краю, що підкреслює її суспільну цінність.
За роки творчості, разом із рідними, Оксана Пузняк створила понад 500 рушників та не менше 200 сорочок. «80% наших робіт – це техніка занизування, – розповідає вишивальниця. – Решта – це хрестик, здебільшого на сорочках, а також бісерні роботи».
Виокремлення часу на вишивку в насиченому графіку – це справжнє мистецтво. Хоча на створення жіночої сорочки може піти місяць-півтора, якщо працювати цілий день, Оксана Миколаївна знаходить можливість для творчості лише вечорами, після робочого дня на дослідній станції. «Коли шиєш оберіговий виріб, – ділиться вона, – не можна помилятися. Старі люди казали, що помилка може вплинути на долю людини, якій ти даруєш цю роботу».
Оксана Пузняк не тільки майстриня, а й педагогиня. Вона прагне передати техніку занизування та свої знання не тільки донькам, а й усім молодим людям, які виявляють інтерес до народних традицій. «Зараз вони цікавляться своїми першоджерелами, зберігають українські традиції», – з гордістю зауважує майстриня, підкреслюючи, що це мистецтво, яке об’єднує покоління і зберігає культурний код нації.
