Кривава травнева демонстрація біля Колок: сторінки забутої історії Волині
Луцький блогер Валерій Пельц, автор «Travelino», продовжує занурювати читачів у маловідомі, але важливі епізоди історії Волині. Його останнє дослідження присвячене трагічним подіям 1 травня 1935 року, коли демонстрація селян біля селища Колки обернулася кривавою сутичкою зі смертельними наслідками.
Ненависть до утисків та комуністичні гасла
У часи міжвоєнного польського панування Колки були адміністративним центром гміни. Саме сюди 1 травня 1935 року прямували сотні селян з навколишніх сіл. За даними Валерія Пельца, цю акцію організувало підпільне відділення польських комуністів. Вони вміло використовували наростаюче невдоволення місцевого українського населення політикою польської влади, яка відчувала себе притісненою.
Українське селянство в той час потерпало від декількох ключових проблем: надмірно високі податки, гостра нестача орної землі, а також політика насильницької полонізації, що стосувалася, зокрема, і системи освіти. Будь-які прояви організованого опору чи вираження невдоволення польська адміністрація розцінювала як небезпечну загрозу державному устрою. Цим, на думку автора блогу, активно користувалися комуністи, намагаючись залучити знедолених людей до своїх ідей та акцій, прикриваючись боротьбою за соціальну справедливість.
Постріли, що забрали життя
Радянські джерела, на які посилається блогер, свідчать, що колона демонстрантів, яка прямувала до Колок, налічувала кілька сотень осіб. На підступах до селища шлях їм перегородила польська поліція. Що саме стало поштовхом до ескалації конфлікту, залишається предметом дискусій, проте зазначається, що після першої сутички пролунали постріли. І, що найстрашніше, постріли лунали з обох сторін.
Результати зіткнення виявилися трагічними. Загинуло близько десяти людей, десятки селян отримали поранення різного ступеня тяжкості, а ще багатьох учасників демонстрації було затримано. Ці події залишили глибокий шрам на історії Волині, ставши одним із найкривавіших епізодів в регіоні за кілька років до начале трагічних подій 1943 року, які назавжди змінили обличчя краю.
Пам’ятник як свідчення
Валерій Пельц також зауважує, що у 1975 році, вже за радянської влади, на місці, де сталася ця трагедія, було встановлено пам’ятник. Цей монумент зберігся до наших днів, проте зараз, в контексті процесів декомунізації, постає питання його можливого демонтажу. Це викликає нові дискусії про те, як сучасне суспільство має вшановувати пам’ять про складне та неоднозначне минуле, не забуваючи про людські трагедії, які його супроводжували.
