Захисник, батько, чоловік: Ковельщина прощається з Олександром Резванюком
16 серпня громада міста Ковель провела в останню путь свого хороброго сина, воїна Олександра Резванюка. Понад рік він самовіддано боронив рідну землю, але 8 серпня 2026 року його життя обірвалося під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Життєвий шлях Героя
Олександр Резванюк народився 11 серпня 1978 року в селі Воля-Ковельська. Шкільні роки минули у ЗОШ №10, а здобуття фаху водія він завершив у Луківському професійно-технічному училищі. Більшу частину свого трудового життя Олександр провів за кермом, курсуючи далекими дорогами та освоюючи нові маршрути на приватних підприємствах. Саме професійне покликання подарувало йому зустріч із майбутньою дружиною Світланою, яка працювала продавчинею у магазині, куди він доставляв хліб. Згодом їхнє кохання скріпилося шлюбом, і родина поповнилася донечкою Софією.
Олександр був справжнім люблячим батьком, який завжди знаходив час для своєї дитини, попри щільний робочий графік. Донечка Софія з теплотою згадує дитячі прогулянки парками, куди її брав тато. Він умів створити атмосферу спокою та безпеки, був добрим жартівником і душею компанії.
У вільний час Олександр любив занурюватися в природу. Після довгих поїздок він знаходив спокій у лісі, збираючи гриби, або насолоджувався тишею риболовлі. Для нього ліс та річка були місцями, де можна було відновити сили та відпочити душею.
Ще до початку повномасштабного вторгнення, Олександр разом із дружиною облаштовували будинок, який належав його бабусі. Він виявився майстром на всі руки, готовим допомогти з будь-яким ремонтом чи будівництвом. Родина будувала мирні плани, але доля внесла свої трагічні корективи.
На захист Батьківщини
21 травня 2025 року Олександр був мобілізований. Спочатку він ніс службу на Харківщині, згодом його бойовий шлях проліг на Донеччину, на Лиманський напрямок. Про складні воєнні реалії він рідним розповідав небагато, заспокоюючи коротким: “Усе добре”.
16 червня 2026 року відбулася їхня остання розмова. Олександр повідомив, що вирушає на позиції. Наступні майже два місяці він провів на передовій, підтримуючи зв’язок із рідними через голосові повідомлення, записані через рацію, завдяки підтримці побратимів.
8 серпня 2026 року, в районі населеного пункту Ставки Краматорського району Донецької області, гранатометник 1-го механізованого батальйону військової частини А1962, солдат Олександр Резванюк, загинув, виконуючи бойове завдання. Страшний збіг обставин: звістку про загибель рідні отримали 11 серпня, саме в день, коли Олександру мало б виповнитися 48 років.
Під час громадянської панахиди секретар Ковельської міської ради Оксана Багнова висловила глибокі співчуття родині Захисника від імені громади. “Сьогодні ми проводжаємо в останню земну дорогу людину, яка любила свою родину, працю, рідний край, прості радощі життя. Олександр мав свої мрії, плани, багато незавершених справ… Але його життя забрала війна. Низько схиляємо голови перед його мужністю та жертовністю”, – зазначила вона.
Кожен, хто знав Олександра, згадує його як добру, щиру людину, поруч із якою було добре та спокійно. Найбільше болить усвідомлення того, скільки всього могло б бути попереду: зустрічей, розмов, спільних моментів, які тепер назавжди залишаться лише в безцінних спогадах.
Поховають Героя на кладовищі в селі Зелена, поруч із його батьком. Вічна пам’ять про Олександра Резванюка житиме в серцях його близьких та всіх, хто цінує його подвиг. Вічна слава Захиснику!
