Безробіття в Україні: умови виплат допомоги та як її отримати.

Ринок праці України: 94 тисячі офіційно безробітних на тлі гострого дефіциту кадрів

Незважаючи на продовження повномасштабної війни та певні ознаки відновлення ринку праці, в Україні станом на 1 червня 2026 року офіційно зареєстровано 94 267 безробітних. Ці дані, озвучені Державною службою зайнятості, свідчать про значні структурні зміни та виклики, з якими стикається український ринок праці.

Дослідження структури безробіття показує, що серед зареєстрованих безробітних переважають чоловіки – їх 75 807, тоді як жінок – 18 460. За віковими категоріями, найчисельнішою є група від 34 до 44 років (27 496 осіб), за нею йдуть особи від 45 до 55 років (27 420 осіб). Молодь до 35 років складає 19 039 осіб, а громадяни віком понад 55 років – 20 321.

Аналіз за рівнем освіти виявляє, що значна частина безробітних має вищу освіту – 38 630 осіб. По професійно-технічну освіту ця цифра становить 34,1 тисячі, а загальну середню освіту мають 21 537 безробітних.

Географічно, найбільша концентрація безробітних спостерігається у трьох регіонах: Дніпропетровській (7 289 осіб), Харківській (6 983 особи) та Полтавській (5 782 особи) областях. Водночас, найменша кількість зареєстрованих безробітних зафіксована у Чернівецькій (1 899 осіб), Закарпатській (1 377 осіб) та Луганській (577 осіб) областях. У столиці, Києві, зареєстровано 1 915 безробітних, а в Київській області – 3 991.

Цікаво, що паралельно з цими даними, роботодавці по всій країні відчувають гострий дефіцит кадрів. За інформацією Державної служби зайнятості, у період з січня по травень 2026 року завдяки їх сприянню було працевлаштовано понад 125 тисяч шукачів роботи, з яких 52 тисячі – це зареєстровані безробітні. Станом на початок червня 2026 року в базі даних служби зайнятості було 61 тис. вакансій, а на “Єдиному порталі вакансій”, який об’єднує інформацію різних ресурсів, розміщено 241 тис. пропозицій.

Дефіцит кваліфікованих кадрів та шляхи вирішення

Найбільш гострий дефіцит спостерігається серед кваліфікованих робітників. Особливо затребуваними є швачки, водії, електромонтери, слюсарі різних спеціалізацій, оператори верстатів, токарі, столяри, зварники, машиністи екскаватора та автослюсарі. Також існує значна потреба у лікарях різних спеціалізацій, зокрема сімейних лікарях, терапевтах та педіатрах.

На “Єдиному порталі вакансій” найбільше пропозицій роботи зосереджено у сферах торгівлі та надання послуг (продавці, адміністратори, кухарі, баристи, офіціанти, охоронці), для кваліфікованих робітників (водії, слюсарі, електрики, швачки), а також для професіоналів та фахівців (бухгалтери, інженери, медичні сестри, вчителі).

Представники Державної служби зайнятості пояснюють високий попит на певні професії значною плинністю кадрів у відповідних галузях. Продавці, офіціанти, баристи, а також підсобні робітники та вантажники часто змінюють місце роботи. Крім того, завжди є стабільний попит на професії, які присутні практично в усіх секторах економіки, такі як водії, бухгалтери, юристи та економісти.

Ключовими причинами безробіття в Україні є руйнування підприємств та інфраструктури внаслідок російської агресії, релокація бізнесу, скорочення чи припинення діяльності компаній. Також загострюється проблема структурного безробіття, коли навички шукачів роботи не відповідають вимогам роботодавців. Потреба у перенавчанні та підвищенні кваліфікації стає дедалі актуальнішою. Важливим фактором є також територіальна невідповідність між попитом та пропозицією робочої сили, спричинена внутрішньою міграцією та концентрацією вакансій у відносно безпечних регіонах.

Право на отримання допомоги по безробіттю мають офіційно працевлаштовані громадяни, які сплачували страхові внески, а також молодь, яка потребує першого робочого місця. Оформити допомогу можна особисто у Центрі зайнятості, через електронні сервіси “Дія”, або за допомогою мобільних додатків. Тривалість виплати допомоги під час воєнного стану обмежена 90 календарними днями, для пенсіонерів передпенсійного віку – 360 днями. Виплати можуть бути припинені у разі працевлаштування, самостійного забезпечення себе роботою, вступу на навчання, призначення інших видів допомоги або досягнення пенсійного віку.