Деймос, менший із двох супутників Марса, може приховувати сліди масштабної давньої катастрофи. Дослідники висунули гіпотезу, що потужний удар астероїда міг майже повністю перебудувати його поверхню, залишивши по собі унікальні геологічні відбитки.
На перший погляд Деймос суттєво відрізняється від свого «брата» – Фобоса, будучи значно гладкішим. Ця гладкість пояснюється частковим приховуванням кратерів під товстим шаром пилу, уламків та дрібного каміння, які накопичувалися протягом мільйонів років.
Нова модель походження поверхні
Нещодавно розроблена комп’ютерна модель дозволяє припустити, що одна значна западина, розташована поблизу південного полюса Деймоса, могла утворитися в результаті одного-єдиного, але надзвичайно потужного зіткнення з астероїдом. Такий удар мав би колосальні наслідки не лише для самого супутника, але й для його найближчого космічного оточення.
За сценарієм моделі, удар такого масштабу викинув би у космос величезну кількість матеріалу. Важливо зазначити, що значна частина цих уламків, згідно з розрахунками, не покинула б систему Марса назавжди. Натомість, під дією гравітаційних сил та через відсутність потужної атмосфери, ці уламки повернулися б на поверхню Деймоса.
Цей процес, який у наукових колах називають «повторним засипанням», міг стати причиною формування того самого товстого шару реголіту – пухкої породи, що покриває поверхню супутника. Саме цей шар, витікаючи з часом, міг ефективно приховати давні кратери, надавши Деймосу його нинішнього, відносно гладкого вигляду.
Комп’ютерне моделювання відіграє ключову роль у дослідженні таких гіпотез. Воно дозволяє вченим оцінити, з якою швидкістю уламки могли рухатися навколо такого малого небесного тіла, як Деймос, і, головне, спрогнозувати, де саме вони осіли б, формуючи сучасний ландшафт.
Якщо ця гіпотеза знайде своє підтвердження у подальших дослідженнях, це дозволить пояснити одразу кілька загадкових рис Деймоса. Зокрема, його відносно гладку поверхню та специфічний розподіл рельєфу. Крім того, розуміння цього одного колосальногоEvent’у допоможе значно краще зрозуміти динамічну історію формування супутників Марса, розкривши нові сторінки їхньої еволюції. Ця знахідка є важливим кроком у дослідженні наших найближчих космічних сусідів.
Джерело: Новини Ю
