Білоруські нафтові амбіції в Сибіру обернулися рекордними збитками
Спроби Білорусі отримати власну нафту за кордоном, зокрема в російському Сибіру, зазнали фіаско, призвівши до значних фінансових втрат. Лише за один рік сукупний збиток кількох білоруських структур, задіяних у нафтовидобутку на території Росії, сягнув близько 34 мільйонів доларів. Це найгірший результат за весь час реалізації білоруських нафтових проєктів в РФ.
Історія білоруської присутності у сибірській нафтовій галузі починається у 2013 році, коли державна компанія “Белоруснефть” придбала на російському аукціоні банкрута – компанію “Янгпур”. Ця компанія володіла ліцензією на видобуток нафти в Ханти-Майсійському автономному окрузі. Однак, як свідчить статистика, цей крок виявився провальним. “Янгпур” завершив 2025 рік зі збитками у розмірі 18 мільйонів доларів, що стало рекордною сумою. Додатково, компанія накопичила значні борги перед російською казною – 5,5 мільйона доларів.
Ситуація погіршується тим, що інша білоруська структура, “Белоруснефть – Сибір”, яка працює в регіоні з 2008 року, також є збитковою. Протягом 2025 року її збитки склали майже 14,5 мільйона доларів. Окрім цього, компанія має понад 10 мільйонів доларів боргів перед постачальниками обладнання та комунальними службами, а також стикнулася з більш ніж 120 судовими позовами, поданими у 2025-му та на початку 2026 року, за даними української розвідки.
Не можна обійти увагою і діяльність будівельної компанії “Белсеверстрой”, яка є дочірньою структурою “Янгпуру”. Її збитки у 2025 році склали 1,5 мільйона доларів, а податковий борг перевищив пів мільйона доларів.
Російська економіка: тиск санкцій та внутрішні проблеми
Ці значні фінансові втрати відбуваються на фоні складної ситуації в російській економіці. Регулятор країни намагається стабілізувати фінансову систему, яка, за словами голови Центробанку РФ, зараз існує виключно за рахунок внутрішніх ресурсів. Навіть доходи від експорту нафти, попри зростання цін, не дозволяють Росії покрити дефіцит бюджету. Ситуація загострюється зростанням витрат російського міністерства оборони, яке збільшило одноразові виплати за укладання контрактів.
Таким чином, десятиліттями здійснювані інвестиції в нафтові проєкти на території Росії не тільки не принесли очікуваної віддачі, але й обернулися рекордними втратами. Це особливо болісно для Мінська, який нині конче потребує ліквідних ресурсів, а не нових боргів.
