Зникнення, мобілізація та трагічна загибель: історія Дмитра Коваля
50-річний Дмитро Коваль, уродженець Івано-Франківської області, оселився на Ковельщині у 2023 році. Тут він знайшов нову родину, одружившись та ставши батьком шестимісячної доньки. Його професійний шлях пов’язаний з деревообробною галуззю, а духовне життя – з церквою Євангельських християн баптистів.
Від зникнення до ТЦК: загадкові обставини подій 1-2 березня
1 березня 2024 року Дмитро Коваль вийшов з дому і не повернувся, що змусило його рідних опівночі звернутися до поліції із заявою про зникнення. Вже наступного дня, 2 березня, поліція Волинської області повідомила про розшук безвісти зниклого. “Чоловік близько 20:00 пішов прогулятися та не повернувся. Телефон, гроші та документи з собою не взяв,” – йшлося в офіційному повідомленні.
Цього ж дня з’ясувалося, що Дмитро Коваль перебуває в місті Тлумач, Івано-Франківської області, за місцем своєї реєстрації та обліку в ТЦК. Як розповідає одновірець та близький друг сім’ї, він дізнався про це від чергових ТЦК близько 20:00 2 березня і негайно повідомив дружину та поліцію. Рідні дізналися, що Дмитро звернувся до поліції із запитанням щодо свого розшуку, після чого його доставили до 3-го відділу Івано-Франківського РТЦК.
Відомо, що Дмитро Коваль неодноразово наголошував на своїх релігійних переконаннях, які не дозволяють йому брати до рук зброю, проте він не відмовлявся від обов’язків перед державою. Він просив про заміну військової служби на альтернативну (не військову) відповідно до Конституції України.
Мобілізація, смерть та підозра на катування
Попри його заяву, вже 2 березня Дмитра Коваля мобілізували та направили до військової частини А4862 – 425-го окремого штурмового батальйону «Скеля». За словами родичів, 6 березня він був доставлений у Дніпропетровську область, після чого зв’язок з ним фактично перервався.
Родина отримала лише коротке голосове повідомлення, записане під контролем, в якому Дмитро просив молитися за нього та зазначав, що перебуває у важких обставинах. Дружина Лілія Коваль розповіла про численні звернення на “гарячу лінію” Міністерства оборони. 14 березня їй повідомили, що Дмитро поруч, і відмовляється від розмови, проте 26 березня цю інформацію спростували, заявивши про навмисне обмеження зв’язку.
“Мені цинічно відповідали, що він обов’язково вийде на зв’язок, АЛЕ… як стало відомо згодом, 21 березня мій чоловік помер,” – пише Лілія Коваль у своїй заяві.
26 березня родина отримала офіційне повідомлення про смерть Дмитра Коваля, яка, за даними, настала 21 березня під час проходження служби. Причина смерті, вказана у довідці лікаря Бурова І.А., – «легенево-серцева недостатність, неуточнена». У попередньому свідоцтві той же лікар зазначив, що смерть настала в салоні автомобіля “внаслідок захворювання”.
30 березня тіло Дмитра Коваля було доставлено до Ковеля. Дружина змогла впізнати чоловіка лише за окремими ознаками. На тілі виявлено численні тілесні ушкодження: синці, забій, рана на спині, деформація грудної клітки в області серця, сліди на шиї. Ці обставини викликали серйозні питання щодо причини смерті.
Родина викликала поліцію для фіксації обставин, проте, за словами Лілії Коваль, правоохоронці відмовилися зафіксувати ознаки катувань. Первинно кримінальне провадження було відкрите за фактом смерті через хворобу, але місцева баптистська громада через суд домоглася відкриття провадження за фактом умисного вбивства.
Громада Євангельських християн баптистів закликає до розголосу та справедливого розслідування. Юристи та родичі вимагають перекваліфікації справи, вбачаючи ознаки злочинів за статтями Кримінального кодексу України, зокрема катування, незаконне позбавлення волі, перевищення службових повноважень.
Наразі тіло Дмитра Коваля залишається в морзі Ковеля. Родина очікує на проведення додаткових незалежних експертиз. Волинський обласний ТЦК та СП відмовився коментувати ситуацію, посилаючись на те, що чоловік проходив службу в батальйоні «Скеля». Натомість представники громадянського руху «Всі разом» направили запит до військової частини щодо обставин загибелі Дмитра Коваля.
