Сільський спокій: життя у Волинському куточку, де вулицями вітер гуляє

Збережіть сільські традиції: життя у Смолярах на Старовижівщині

## Життя у занепалому селі

Смолярі — найбільше село громади на Старовижівщині, де проживає понад тисячу людей. Та попри чисельність, вулиці майже порожні — молодь виїжджає на заробітки, а село поступово занепадає.

Місцева мешканка Галина розповідає: “Село в нас хороше, люди хороші. Я тримаю пару курок і собачку — і все. Діти мої тут живуть, то я до них ходжу і вони до мене. Молодь повиїжджала, нема. Ідеш за хлібом — ні одної людини не зустрінеш. Майже мертве село”.

За її словами, роботи у селі немає, тож молоді люди їдуть на заробітки до Польщі. “Абсолютно нема. Молоді люди, хто має здоров’я, їдуть у Польщу заробляти. А тут — вчителі, одна медичка на село”, — додає жінка.

## Пристосування до нових реалій

Попри відключення електроенергії, місцеві жителі пристосувалися до нових умов. Житель села Юрій розповідає: “Дровами грубку затопив — тепло в хаті. Якщо світло з’явилося, заряджаємо все, що можна. Є павербанки, фонарики. Курей тримаємо, корови не маємо — захворіла влітку, мусили здати”.

Інша жителька Ольга зазначає: “Все є: тепло, грубки. Як світла нема — не катастрофа. Люди вже підготовлені, є інвертори”.

Найбільше пожвавлення спостерігається біля місцевого магазину, де люди спілкуються, діляться новинами та радіють появі свіжого хліба. Пенсіонер Валерій зауважує: “Я получаю пенсію три тисячі. Жінка в школі працює. Ото все життя наше. Колись пенсія була 120 доларів, зараз — десь 70. Тоді за ті гроші можна було більше купити”.

Ціни у магазині, на перший погляд, високі, проте жителі села до цього вже звикли. Покупець Іван каже: “За два апельсини — 50 гривень. Дорого для села? Нормально. Треба — беремо”.

Продавці зазначають, що люди стали купувати менше, проте асортимент у магазинах залишається широким — від традиційних продуктів до екзотичних фруктів на кшталт помело.

Смолярі — мальовниче село серед лісів, де збережено школу та традиції. Та головне бажання місцевих — щоб закінчилася війна і з’явилися робочі місця, аби молодь не виїжджала шукати долі в інших містах і країнах.