Волинянин Віктор Карабан, який від перших днів повномасштабного вторгнення служив у складі 100-ї окремої механізованої бригади, повернувся до цивільного життя та започаткував власну справу. Він брав участь у боях на Бахмутському, Куп’янському, Лиманському, Очеретинському та Торецькому напрямках. Навесні 2026 року військовий залишив службу за станом здоров’я.
Бойовий шлях та повернення до мирного життя
Віктор Карабан розпочав свою військову службу у мотопіхотному батальйоні 100-ї окремої механізованої бригади, обіймаючи посаду головного сержанта роти. 24 лютого 2022 року він перебував на Волині, коли пролунали перші вибухи. Вже того ж вечора військовослужбовці отримали зброю, готуючись до можливого вторгнення з боку Білорусі. Наступного дня підрозділ вирушив на схід України, і першим для Віктора став Бахмутський напрямок.
«Перший день на війні – ми виїхали з наших білоруських лісів у напрямку Бахмута, Часового Яру і тримали Бахмутський напрямок. Те, як ми туди заїхали і скільки там вибухів на одну годину, з такого життя переїхати туди – це вже було шоком. І з першого дня моя рота пішла на штурм», – згадує Віктор.
За час служби він побував у ключових населених пунктах та районах бойових дій, зокрема у Бахмуті, Куп’янську, Лимані, Серебрянському лісі, Очеретиному та Торецьку. Під час служби йому стали в пригоді навички, здобуті у цивільному житті. До війни Віктор Карабан працював м’ясником, і, за його словами, знайомі запахи на передовій, пов’язані з трупами, були менш шокуючими для нього, ніж для побратимів, які не мали такого досвіду.
У 2025 році Віктор Карабан був переведений до Луцька за станом здоров’я. Навесні 2026-го року він був звільнений з військової служби через інвалідність. Ветеран зазначає, що підтримка родини, дітей та власної справи стала для нього найкращою реабілітацією після демобілізації.
Нові горизонти: бізнес та мрії
Після завершення військової служби, Віктор Карабан продовжив справу, розпочату ще до повномасштабної війни. Він отримав грант у 1,5 мільйона гривень від Українського ветеранського фонду за програмою «Варто», що дозволило йому розвинути власний бізнес. Пів року тому ветеран відкрив новий магазин. Віктор Карабан зазначає, що повернення до цивільного життя є складним для багатьох військових, і деякі його побратими, не знайшовши себе на мирній території, знову повернулися до служби.
Ще під час служби, разом із побратимом, Віктор мріяв про придбання мотоциклів після війни. Перебуваючи на Торецькому напрямку, він побачив оголошення про продаж байка та вирішив здійснити давню мрію дитинства. «Колись ми з кумом стояли біля Бахмута, де були важкі бої, і я кажу: якщо виживемо, то купимо собі мотики і це буде наш найкращий реабілітолог. І я, будучи в Торецьку, натрапив на якомусь каналі на мотики. І я взяв цього мотика», – ділиться Віктор.
Особливе місце для відновлення Віктора Карабана займає ліс, який він висадив біля свого будинку ще до війни. Насадження налічує близько 150 дерев, переважно сосен та беріз, а також верби, калину, яблуні та сливи, посаджені його дружиною. Цей ліс став для ветерана місцем спокою та відновлення. «Мене завжди радує цей ліс, я сюди приходжу, він мене заспокоює», – каже він.
Говорячи про майбутнє України, Віктор Карабан висловлює надію на швидке завершення війни та повернення усіх українських територій. «Я думаю, що війна закінчиться в один день, якоюсь несподіванкою. І бачу, що якщо все буде так відбуватися, як зараз, то я думаю, що ми повернемо всі наші території і, напевно, що Крим повернеться швидше, ніж Донбас», – підсумовує ветеран.
