Військовий Сергій Даниленко, 57-річний лучанин, який захищав Україну, помер вдома під час відпустки з фронту. Трагічна подія сталася через чотири дні після його повернення.
Сергій Даниленко, уродженець Луцька, навчався у 11-й школі міста. Він ніс службу на Дніпропетровщині, віддаючи свій обов’язок перед Україною. Його життя обірвалося раптово, залишивши глибокий слід у серцях рідних та близьких.
Відзначення військового обов’язку
Як розповіла мати Сергія, Галина Петрівна, син спочатку не виявляв особливого бажання йти до війська. Однак, коли настав час, він без вагань був готовий виконати свій громадянський обов’язок. “Він казав: “Ну, заберуть — і піду”. Потім після війни спитають: “А що ти робив під час війни?” А я скажу: “Ховався?””, — передає слова сина Галина Петрівна. Це свідчить про його усвідомлене ставлення до захисту Батьківщини.
Сергій Даниленко служив у військах зв’язку. За словами його матері, ця служба була надзвичайно відповідальною. Вона вимагала значної пам’яті та уваги, адже він працював з інформацією, що безпосередньо стосувалася бойових дій. Кожен його день на службі був насичений важливими завданнями.
Щодня Сергій підтримував зв’язок з матір’ю. Вранці він надсилав коротку фразу, яку, як зазначає пані Галина, часто повторюють багато військових, а ввечері ділився своїми планами на наступний день. Ці дзвінки були для неї відрадою та свідченням того, що син живий і здоровий.
Раптова втрата
Повернення Сергія додому мало бути радісним, але стало останнім. Всього через чотири дні після приїзду, його серце зупинилося через серцеву недостатність. Для Галини Петрівни це стало страшним ударом. Вона зізнається, що її найзаповітнішою молитвою завжди було лише одне: аби син повернувся додому живим і своїми ногами. Ця молитва, на жаль, не справдилася в останньому.
Рідні згадують Сергія Даниленка як надзвичайно добру, чуйну та турботливу людину. Він завжди підтримував своїх близьких, дарував їм свою любов і знаходив час для проведення родинного дозвілля. Його світла пам’ять навіки залишиться в серцях тих, хто його знав і любив.
