Неділя, 20 вересня 2026, 23:28
У селі Бубнів на Волині, де значна частина чоловіків перебуває на фронті, жінки взяли на себе весь тягар сільськогосподарської роботи, ведення господарства та турботу про родини, паралельно присвячуючи час волонтерській діяльності. Місцеві жительки стали рушійною силою громади, поки чоловіки захищають країну.
Директорка місцевого будинку культури Леся Степанюк зазначає, що чоловіків у Бубнові залишилося обмаль, тому саме жінки виконують усю роботу на землі та в громаді. “Жінки стають і до трактора, жінки стають на полі до роботи. Допомагають все діти і жінки водять автомобілі. Жінка на селі – велика сила”, – підкреслює Леся Степанюк. Вони не лише займаються землеробством, а й беруть на себе чоловічі обов’язки, доводячи свою неабияку силу та винахідливість.
Оксана Артемок розповідає, що поєднує сільську працю з духовною діяльністю. Її брат воює вже понад 4 роки, пів року тому мобілізували сина, а два роки тому зник безвісти зять. “Треба виорати, треба посіяти, бо це є село, ми з того трошки живемо. Щоб трошки відволіктися від тих таких страшних думок, які бувають і вечорами, то роблю ляльки-мотанки”, – ділиться Оксана, знаходячи спосіб зберегти спокій та творчий дух серед випробувань війни. Ці ляльки-мотанки стають не лише оберегами, а й символом незламності українського духу.
Віта Баранович присвячує себе навчанню дітей мистецтву розпису вітражів. Вона прагне дати молоді можливість розвиватися та знаходити своє місце у селі, незважаючи на складні часи. Це заняття не лише розвиває творчі здібності дітей, а й допомагає їм відволіктися від тривожних думок.
У домі Лариси завжди пахне свіжою випічкою. Вона щойно дістала з печі запашні короваї, символізуючи, що життя триває, навіть під час війни. Молодь у селі одружується, народжуються діти, і це дає надію на майбутнє. Поряд з Ларисою її 85-річна мама Софія, яка, незважаючи на вік, продовжує вишивати. “Не втомлююся. Забуваю про все. О, вишивала. На фермі робила і вишивала, і буряки дзябала, все робила. І городи мали. Так, як в селі”, – згадує Софія, демонструючи свою невичерпну енергію та прив’язаність до сільського життя.
Об’єднані спільною справою: жіночий клуб «Крила»
Жінок села Бубнів об’єднала спільна мета – допомога військовим. Саме від храму розпочалася їхня волонтерська діяльність, яка згодом оформилася у жіночий клуб “Крила”. Алла Войтюк, яка також працює у місцевому самоврядуванні, розповідає про їхню активну роботу. “Ми збиралися в дитячому садочку, ми пекли. Пекли, смажили, варили. По сусідах носили вареники. Носили, возили у військові частини, переймалися тим всім, щоб швидше була перемога”, – ділиться Алла. Жінки не лише готують їжу, а й активно збирають кошти на потреби армії, зокрема, на придбання дронів.
Особливу роль у волонтерській діяльності відіграє місцевий священник, який жертвує мед зі своєї пасіки для військових, щоб підтримати їхнє здоров’я та нагадати про дім. Церковний хор також долучається до збору коштів, колядуючи та передаючи всі зібрані кошти на підтримку Збройних сил України. Минулого року жінки наколядували 56 тисяч гривень. З цієї суми 10 тисяч було залишено на потреби храму, а решту передали на потреби ЗСУ. Це свідчить про їхню самовідданість та бажання зробити максимум для перемоги.
Леся Степанюк показує першу світлину з вертепу – давньої традиції села, яка стала особливою подією. Місцеві мешканці з нетерпінням чекають цього часу, коли лунатимуть українські колядки, об’єднуючи громаду та даруючи надію. Священник Василь відзначає, що жінки села Бубнів “несуть на плечах громаду”, відчуваючи силу та підтримку, що стоять за їхніми спинами. Зараз у Бубнові готують нову партію допомоги для передової – планують зібрати близько 60 посилок із теплим одягом та дитячими малюнками, які стануть проявом любові та підтримки від рідних.
