Поляк, який знайшов свою родину та покликання на Волині
Допомога захисникам — не просто робота, а справа життя
Маріуш Лях, 43-річний громадянин Польщі, приїхав на Волинь у 2003 році. Тоді він шукав роботи, але знайшов набагато більше: кохання, міцну родину та справжній дім. Вже понад два десятиліття чоловік мешкає у селищі Маневичі, де успішно реалізував себе не лише як батько двох дітей, але й як майстер своєї справи.
Ще з дитинства Маріуш захоплювався автомобільною технікою, а в 12 років почав ремонтувати автівки. Подальшу освіту здобув за спеціальністю автомеханіка. Саме любов до машин та бажання розвиватися привели його до України. Тут, на Волині, він зустрів свою майбутню дружину Світлану. Сьогодні подружжя разом виховує доньку Маріолу та сина Давида, будуючи спільне майбутнє.
Повернення з гуманітарною місією та допомога фронту
З початком повномасштабного вторгнення, як і багато інших, родина Лях тимчасово виїхала до Польщі. Однак, вже за півроку, серце покликало їх додому – в Україну. Повернення було особливим: разом з дружиною Маріуш привіз гуманітарну допомогу для тих, хто її найбільше потребував.
З перших днів повномасштабної війни Маріуш Лях активно допомагає українським військовим. У своєму гаражі він безплатно ремонтує автомобілі, які виконують бойові завдання на фронті. Чоловік переконаний: “Коли машина їде на війну — права на поломку вона не має”. Його відданість та внесок у обороноздатність країни були високо оцінені. За допомогу захисникам Маріуш Лях був нагороджений відзнакою 68-ї окремої єгерської бригади «Хрест воїна-єгеря».
Україна – дім, обраний серцем
За роки проживання на Волині Україна стала для Маріуша не просто місцем роботи чи тимчасового перебування, а повноцінним домом. Одним з ключових кроків на шляху до інтеграції та офіційного проживання в країні стало оформлення посвідки на проживання в Управлінні Державної міграційної служби у Волинській області. Цей документ відкрив для Маріуша законні можливості жити, працювати, створювати сім’ю та виховувати дітей в Україні, будуючи своє життя поруч з людьми, які стали йому рідними.
Для представників міграційної служби такі історії – це не просто статистика чи оформлені службові документи. Це, насамперед, людські долі, де вибір країни для життя робиться не за обставинами народження, а за покликом серця. Маріуш Лях, маючи посвідку на проживання в Україні, щодня власним прикладом доводить: Україну справді обирають за покликом серця.
