Капсула часу на в’їзді до Луцька: що приховує панно 1977 року
У мережі набирає обертів інтерес до маловідомих історичних деталей Луцька та Волині, закарбувати які у своєму блозі “Travelino” намагається лучанин Валерій Пельц. Цього разу об’єктом його уваги стало монументальне гіпсове панно, яке щодня бачать тисячі водіїв та пасажирів, прямуючи до міста зі сторони Києва. Хоча воно є чи не першою візитівкою Луцька для тих, хто прибуває зі сходу, мало хто знає історію його появи.
Встановлене у 1977 році, це панно, якому вже майже пів століття, є справжнім артефактом епохи. За задумом тодішньої влади, воно мало слугувати своєрідною презентацією міста, демонструючи його досягнення та амбіції. На гіпсовій поверхні майстерно відтворено ключові об’єкти, які на той час формували образ Луцька. Серед них — беззаперечний символ міста, замок Любарта, поруч з величним головним корпусом обкому, що нині слугує домом для Волинського національного університету. Також впізнаються силуети драматичного театру, готелю “Україна”, стадіону “Авангард”, Луцького технічного університету, а також потужних промислових гігантів, таких як підшипниковий, “Електротермометрія” та електроапаратний заводи, які свого часу відігравали вагому роль у промисловому ландшафті міста.
Віддзеркалення радянських планів та мрії про місто майбутнього
Цікавою особливістю панно є те, що деякі з відображених об’єктів були зображені ще до завершення їхнього будівництва. Це свідчить про амбіційні плани радянського керівництва щодо розвитку Луцька. Композиція виконувала подвійну функцію: з одного боку, вона слугувала своєрідною картою міста, а з іншого — демонструвала бачення “міста майбутнього”, яким його прагнули представити. Панно відтворювало не лише вже збудовані об’єкти, але й ті, що перебували на етапі реалізації, символізуючи динамічний прогрес та стрімкий розвиток обласного центру.
Сьогодні, незважаючи на плини часу, це панно залишається одним із найбільш впізнаваних візуальних елементів при в’їзді до Луцька з київського напрямку. Воно слугує не лише художнім твором, але й історичним нагадуванням про те, якою була уява про розвиток міста майже пів століття тому, і які об’єкти тоді вважалися його головною гордістю. Цей артефакт минулого, який зустрічає нас на порозі міста, запрошує зазирнути в минуле та поміркувати над шляхом, який пройшов Луцьк за ці десятиліття.
