Пам’яті Героя: Ковель попрощався з Андрієм Повхом

П’ятий рік поспіль Україна оплакує своїх найвідважніших синів та доньок. Війна, що увійшла в наше життя, нещадно обриває ниточки доль, забираючи тих, хто ще вчора прагнув жити, творити, кохати та оберігати майбутнє своїх дітей. Сьогодні, 16 липня, ковельська громада проводжала в останню земну путь свого земляка, захисника України, солдата Андрія Андрійовича Повха. Прощання з воїном відбулося у стінах собору Благовіщення Пресвятої Богородиці, де зібралися рідні, друзі та побратими, щоб віддати шану загиблому Герою.

З будівельника – на захисника України

Андрій Повх народився і виріс у Ковелі. Його шкільні роки минули в загальноосвітній школі №6, згодом він продовжив навчання у Люблинецькій школі-інтернаті, а базу професійної освіти здобув у професійно-технічному училищі №5. Його трудовий шлях був нерозривно пов’язаний із галуззю будівництва. Він працював як у рідному Ковелі, так і час від часу виїжджав до Києва, невпинно вдосконалюючи свої професійні навички. Андрій був тією людиною, для якої робота була не просто обов’язком, а справою, яка приносила задоволення. Він не лише сумлінно виконував свої професійні обов’язки, а й завжди був готовий простягнути руку допомоги. Його сусіди, друзі, знайомі знали: якщо звернутися до Андрія, він ніколи не відмовить у допомозі.

Життєвий шлях Андрія не був легким. Він зростав у багатодітній родині, рано залишившись без батька. Згодом доля забрала у нього маму та двох братів. Однак, попри всі життєві випробування, він не озлобився. Навпаки, зумів зберегти в собі доброту, душевне тепло та людяність. Друзі цінували його за веселий нрав, товариськість, вміння підтримати та розрадити у важку хвилину.

Любов, семья та поклик обов’язку

Ще у шкільні роки Андрій познайомився зі своєю майбутньою дружиною Анною. Їхні дороги на певний час розійшлися, але доля знову звела їх разом, і у 2017 році вони створили міцну сім’ю. Андрій став надійною опорою не лише для Анни, але й для її синів – Дениса та Олександра. Він присвячував хлопцям багато часу, цікавився їхнім життям, радіючи кожному спільному моменту.

31 серпня 2024 року Андрія Повха мобілізували. Він пройшов необхідну військову підготовку, після чого був направлений на один із найскладніших напрямків фронту. Під час служби він проявив себе як рішучий і відповідальний воїн. Його здатність миттєво реагувати на поставлені завдання та прагнення виконати їх якнайкраще принесли йому від побратимів позивний «Дрон».

Його сестра Світлана пригадує, що брат часто зізнавався: на фронті нелегко, але він усвідомлював, що його місце – там, де він може захищати Україну, свою родину та близьких.

Напередодні виходу на бойові позиції, 26 жовтня 2024 року, Андрій, ніби передчуваючи небезпеку, сказав: “Йду на завдання. Не знаю, чи повернуся”. В цей же час Анна повідомила йому радісну новину: вони чекають на дитину. Андрій мріяв про сина, з нетерпінням чекав на його народження, але цим мріям не судилося здійснитися.

Зв’язок з Андрієм обірвався восени. Рідні довго шукали його, сподівались, зверталися до всіх можливих інстанцій, до останнього віруючи в його життєздатність. Двадцять місяців родина жила надією, але нещодавні результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше.

Життя гранатометника 3-ї штурмової роти військової частини А4945, солдата Андрія Андрійовича Повха обірвалось під час виконання бойового завдання 4 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Шахтарське Волноваського району Донецької області.

Міський голова Ігор Чайка, звертаючись до родини та громади, зазначив: «Ми розділяємо ваш біль. Пам’ятатимемо Андрія як добру, щиру й працьовиту людину, яка любила свою родину, завжди була готова допомогти іншим і до останнього захищала Україну. Висловлюємо щирі співчуття дружині Анні, синові Марку, Денису та Олександру, сестрі Світлані, брату Юрію, усім рідним і близьким захисника».

Назавжди йому – 36. Світла пам’ять Герою. Андрія Повха поховали на Алеї Героїв міського кладовища.

Фото: Ковельської міської ради