Втрачений басист: історія Стюарта Саткліффа, “п’ятого Бітла”
Світ ще не знав про феномен The Beatles, а ім’я Стюарта Саткліффа уже згасло назавжди. 10 квітня 1962 року, у віці всього 21 року, молодий шотландський художник, який став одним із перших учасників легендарного гурту, знепритомнів у Гамбурзі. Останні місяці життя він страждав від нестерпних головних болів, світлобоязні та раптових нападів нездужання, природу яких лікарі так і не змогли встановити. До лікарні він не дістався.
Лише шість місяців відділяли цю трагічну подію від виходу першого хіта The Beatles – “Love Me Do”. А ще через кілька років гурт, сформований у Ліверпулі, сколихне світову культуру, ставши незрівнянним музичним феноменом. Та Стюартові вже не судилося побачити це.
Народившись у Единбурзі у 1940 році, Стюарт виріс у Ліверпулі. На відміну від багатьох своїх однолітків, його серце належало не музиці, а мистецтву. Живопис був його справжньою, глибокою пристрастю. Саме в Ліверпульському художньому коледжі його шлях перетнувся з Джоном Ленноном. Між двома молодими людьми одразу запалала міцна дружба. Леннона вирізняли вибуховий темперамент, дотепність та бурхлива енергія, тоді як Стюарт був втіленням спокою, заглибленості у власні думки та мистецький світ. Попри разючі відмінності, вони знаходило спільну мову, розуміючи одне одного на глибинному рівні.
Коли молодий гурт, що згодом перетвориться на The Beatles, потребував басиста, саме Леннон наполегливо переконав свого друга приєднатися до колективу. Рішення було, м’яко кажучи, несподіваним. Стюарт не мав значної музичної підготовки. Незадовго до цього, продав одну зі своїх картин за 65 фунтів – суму, яка на той час була доволі суттєвою для студента. Саме з цих грошей він придбав свою першу бас-гітару, ставши таким чином п’ятим, відтак і “втраченим” учасником гурту.
На сцені Стюарт часто відчував невпевненість. Інколи він стояв напівбоком до публіки, а часом навіть повертався до неї спиною. Проте його вплив на The Beatles виходив далеко за межі інструментальної гри. Він мав неперевершений стиль.
Візуальний образ гурту: спадщина Стюарта
Сонцезахисні окуляри, шкіряні куртки, особлива, витончена манера одягатися – багатошаназистів та музикознавців переконані, що саме Стюарт Саткліфф заклав основи раннього візуального стилю The Beatles, зробивши їх не схожими на жоден інший ліверпульський гурт.
Потім був Гамбург. У 1960 році The Beatles вирушили до Німеччини для серії виступів. Це були виснажливі місяці: недосипання, нескінченні концерти та шалений ритм життя. Саме там сталося доленосна зустріч. Стюарт познайомився з молодою німецькою фотографкою Астрід Кірхгерр. Між ними спалахнуло глибоке і щире кохання. Вони заручилися, плекаючи мрії про спільне майбутнє. Історики музики вважають, що саме Астрід належить ідея знаменитої зачіски, яка згодом стане одним із найвідоміших символів The Beatles. Першим, хто її втілив, був саме Стюарт.
У 1961 році він прийняв рішення, що назавжди змінило його життєвий шлях. Стюарт залишив гурт, аби залишитися в Гамбурзі з Астрід і повністю присвятити себе живопису. Для нього мистецтво не було просто хобі чи захопленням – воно було сенсом його існування. Він навчався у провідних художників, а його роботи вже тоді привертали увагу мистецьких кіл. Ті, хто знав Стюарта особисто, відгукувалися про нього як про надзвичайно талановитого митця з унікальним творчим баченням. Здавалося, перед ним відкривалися безмежні горизонти.
На жаль, доля розпорядилася інакше. Його здоров’я стрімко погіршувалося. Головні болі ставали все сильнішими, напади – частішими. Коли The Beatles повернулися до Гамбурга навесні 1962 року, їх чекала страшна звістка: Стюарт помер.
Для Джона Леннона це стало нищівним ударом. Він втратив друга, з яким ділив перші мрії, перші творчі пошуки та найскладніші, невизначені роки становлення гурту. Стюарт назавжди залишився на чорно-білих фотографіях гамбурзьких років, поруч із хлопцями, які згодом стануть легендами. Він не побачив бітломанії, переповнених стадіонів, мільйонних накладів платівок. Слава прийшла, але його вже не було.
