Військовослужбовця на Волині засудили до п’яти років за самовільне залишення служби
Попри статус учасника бойових дій та отримані поранення, солдат двічі залишав місце служби, що призвело до суворого вироку. Володимирський міський суд визнав його винним, незважаючи на складні обставини, з якими зіткнувся військовий.
Інцидент, що призвів до судового розгляду, мав місце 2 вересня 2022 року, коли військовослужбовець без дозволу командира самовільно залишив свою військову частину. На службу він повернувся лише у січні 2024 року, проте за кілька місяців знову порушив правила, провівши поза частиною понад рік.
На судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину. Він пояснив, що контракт з цим військом уклав у 2020 році. Після повномасштабного вторгнення Росії він брав участь у бойових діях на Донбасі, де отримав поранення. Після проходження лікування йому була надана відпустка. Однак, замість того, щоб повернутися до частини, він залишився вдома.
У 2024 році військовий самостійно повернувся на службу до бригади. Однак, приблизно через півроку, він отримав друге поранення. За його словами, після госпіталізації та 15-денної відпустки, він звернувся з проханням про додатковий час для відновлення. Отримавши, на його думку, відмову і будучи знову направленим в зону бойових дій, солдат вирішив знову самовільно залишити службу. Його затримали працівники військової служби правопорядку у серпні 2025 року.
Суд, розглядаючи справу, дійшов висновку, що подібні дії військовослужбовців створюють негативний приклад для інших, підриваючи дисципліну та авторитет Збройних Сил України. Відтак, суд призначив волинянину покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі.
Відповідальність за нехтування військовою дисципліною
Випадок на Волині підкреслює серйозне ставлення українського законодавства до порушень військової дисципліни, особливо в умовах воєнного стану. Самовільне залишення місця служби (СЗЧ) є тяжким злочином, який може мати серйозні наслідки для боєздатності підрозділу та загальної безпеки країни.
Навіть за наявності статусу учасника бойових дій, будь-яких поранень чи попереднього досвіду служби, військовослужбовець зобов’язаний дотримуватися встановлених правил та наказів. Рішення суду, хоча й суворе, відображає необхідність забезпечення безумовної дисципліни в армії, яка є ключовим елементом ефективного захисту держави.
Слід зазначити, що законодавство України передбачає різні види покарання за СЗЧ, залежно від обставин, об’єкта злочину та його наслідків. У даному випадку, повторність злочину та його вплив на моральний дух інших військових, ймовірно, стали вагомими причинами для винесення обвинувального вироку.
Така справа є черговим нагадуванням про те, що військова служба вимагає не тільки мужності та відваги, але й беззастережної відданості обов’язку та дисципліні.
