"Сивію, плачу, але плету сітки": волинянка з сімома дітьми щодня допомагає фронту.

Сила материнської любові: Волинянка з сімома дітьми стала опорою для українських військових

У мальовничому Старовижівському краю мешкає Лариса Коржова, жінка, чия сила духу та материнська любов стали справжнім джерелом натхнення для багатьох. Вона виховує сім дітей, і, що найважливіше, невтомно допомагає українським захисникам. Жінка, яку ласкаво називають «мама Лора», перетворила свій дім на справжній волонтерський центр, об’єднавши земляків у спільній справі – підтримці тих, хто ризикує життям за мирне небо над Україною.

Від материнської тривоги до спраги допомагати

Історія Лариси Коржової – це не просто розповідь про багатодітну матір, це свідчення неймовірної стійкості українського народу. Її старший син, 26-річний Ісус, став на захист батьківщини ще у 2018 році. Сьогодні він – командир розвідувальної групи, щоденно виконує бойові завдання на передовій. З початком повномасштабного вторгнення, до лав Збройних Сил долучилася і донька Наталія. Відтоді серце матері не знає спокою, щодня проходить крізь призму материнської тривоги. Проте, замість того, щоб зламатися під тягарем переживань, Лариса знайшла в собі сили для активних дій.

«Сивію, плачу, але плету сітки», – ці прості, але такі щирі слова, якнайкраще передають усю глибину її переживань і незламність характеру. Вона переконана, що коли діти на війні, мати автоматично стає і волонтером, і капеланом. Адже вона молиться, просить, підтримує і допомагає, надаючи не лише матеріальну, а й духовну підтримку.

Дім «мами Лори» – форпост допомоги фронту

Приватний будинок Лариси Коржової перетворився на справжній волонтерський осередок. Тут згуртовані небайдужі люди, які спільними зусиллями плетуть маскувальні сітки, збирають необхідні речі, шукають ліки та пакують допомогу для наших воїнів. Жінка не відмовляє нікому, хто звертається за допомогою. Для неї не існує «чужих» дітей – кожен захисник України є чиїмось сином чи донькою, і кожен заслуговує на максимальну підтримку.

Окремої уваги заслуговує взаємодія Лариси з Державною міграційною службою України. Звертаючись до одного з підрозділів для оформлення закордонного паспорта, вона відчула справжній принцип безбар’єрності. Працівники служби, усвідомлюючи її непрості життєві обставини, проявили максимальну уважність та розуміння, забезпечивши максимально зручний і доступний процес оформлення документа. Це яскравий приклад того, як державні послуги можуть бути людяними, простими та відкритими, особливо для тих, хто несе на своїх плечах надзвичайно важку ношу.

Віра в перемогу та незламність духу

«Ворог забрав у нас красу, здоров’я, синів та дочок, але ніколи не забере нашу гідність, бо з нами Бог», – з глибокою вірою говорить Лариса. Вона впевнена, що саме в єдності українців полягає їхня сила, і саме ця єдність стане запорукою перемоги.

Історія Лариси Коржової – це не просто репортаж, це яскравий показник того, наскільки потужною може бути материнська любов, коли вона спрямована на захист Батьківщини. Це історія про силу духу, про готовність нести свій хрест, про тих, хто щодня, тихо і непомітно, тримає наш тил. Її власна родина, що є прикладом самовідданості, та її волонтерська діяльність – це справжній внесок у майбутнє України.