Юна Волонтерка з Волині: Потужна Доброта у Серці Війни
Вже з семирічного віку одинадцятирічна Ярослава Семенюк з села Поворськ на Волині стала невід’ємною частиною волонтерського руху. Разом з мамою, Оленою Мерзляковою, вона регулярно відвідує військовослужбовців у госпіталях, підтримуючи їх не лише присутністю, а й щирою турботою. Особливо зворушливими є її ініціативи з нагоди власних днів народження та Великодня, коли Ярослава оголошує благодійні збори на придбання дронів, перетворюючи святкові дати на можливість допомогти українським захисникам.
“Перший раз, як я поїхала в госпіталь, мені було років сім, ми поїхали в Київ. Вперше я побачила людину без ноги, без руки, без обох ніг. Але це мене не шокувало, я розуміла, що так може бути, що це життя”, – ділиться дівчинка, демонструючи незвичну для її віку зрілість та розуміння складнощів війни.
Потужний Поштовх до Дій: Від Жесту до Натхнення
Починаючи свої збори на дрони ще у десять років, Ярослава мала одне заповітне бажання – не подорожувати світом, а якомога швидше допомогти мамі зібрати кошти, аби швидше закінчилася війна. Її щира молитва та потужні слова, загадані при задуванні свічок на святковому торті, знайшли відгук у серцях людей. Як розповідає сама Ярослава, значні суми надходили майже одразу, а одного разу за день вдалося зібрати близько 15 тисяч гривень. На Великдень цього року, ще один збір приніс 11 тисяч гривень.
Особливим моментом, що ще більше надихнув юну волонтерку, стала подяка від одного з військових. На знак вдячності за її підтримку та допомогу, він надіслав їй в подарунок ноутбук. “Це дуже було приємно. Мене це надихнуло ще далі допомагати військовим. В мене і так було натхнення, а почала сильніше. Бо я тоді точно вже остаточно зрозуміла, як ти до людей, так і вони до тебе”, – зізнається Ярослава.
Родина Семенюк-Мерзлякових активно займається волонтерством від самого початку повномасштабного вторгнення. Батьки дівчинки, Олена та Валентин, беруть активну участь у допомозі військовим, відвідуючи медичні заклади та надаючи підтримку пораненим. Валентин, якого військові прозвали “Фіксиком” за його майстерність у ремонті дронів, вже понад тисячу безпілотників відновив та відправив назад на фронт.
Олена, родом з Грузії, з позивним “Джумберовна”, організувала справжню волонтерську спілку, яку бійці 47-ї бригади жартівливо називають “Бойовими відьмами” за їхню здатність дістати все необхідне. Її старша донька, якій на початку війни було 15 років, також активно долучалася до волонтерських справ, допомагаючи з завантаженням та розвантаженням допомоги.
У селі Поворськ, завдяки ініціативі Олени, кухню під назвою “Як у мами” облаштовано для приготування їжі для військових. Жінки з навколишніх сіл об’єднуються, щоб готувати та збирати продукти, зокрема, особливу увагу приділяють виробникам сухого борщу з додаванням сушеного м’яса, який дає змогу швидко приготувати повноцінну страву. Нині волонтерки готують черговий вантаж на Схід, їхня спільна мрія – це перемога та якнайшвидше закінчення війни.
