Спадщина “корнішонів”: родина з Волині вирощує огірки вже два десятиліття
У мальовничому селі Гораймівка, що на Волині, родина Пащуків поставила собі за мету – задовольнити потреби місцевих жителів у свіжих огірках. Уже понад двадцять років вони присвячують себе вирощуванню цієї популярної культури у власних теплицях. Цьогоріч, як розповідає господиня Тетяна, вони розгорнули масштабну кампанію, висадивши близько п’яти тисяч саджанців. Перші плоди вже радують око – врожай корнішонів сорту “Арктика” починає надходити. Ця справа, хоч і вимагає невтомної праці та значних зусиль, для родини стала не просто способом заробітку, а справжньою справою життя.
Виклики та радості тепличного господарства
Робота в парнику, за словами Тетяни, вимагає максимальної уваги та послідовності. Кожен етап – від поливу та підв’язування до провітрювання – має відповідати суворим вимогам рослин. Господиня пригадує, що на початку їхньої діяльності попит на огірки був значно вищим. “Зараз теж є, не сильно, але є. Всі стараються, займаються, вирощують огірки, і ми не кидаємо ще свою справу”, – ділиться вона.
Парник, що займає 15 сотих землі, стає справжнім епіцентром городницької діяльності. У лютому родина розпочала процес, посіявши у розсаднику близько п’яти тисяч насінин. У березні вже висаджували підрощені рослини, а вже у квітні збирали перші плоди. Однак, як зазначає Тетяна, погодні умови можуть стати серйозним викликом. “Коли міняється то тепло, то холодно — огірок починає хворіти й не роде так, як потрібно. З погодою трохи тяжко. Треба, щоб було опалення, щоб дров вистачало. Не вистачає дров, соломою палимо”, – пояснює вона.
Оптимальна температура для огіркових “домів” – 18–20 °C. Робота над цією культурою розпочинається вже з лютого. Огірки-корнішони сорту “Арктика”, що вирощуються родиною Пащуків, мають потенціал рости до липня, якщо, звісно, не стануть жертвою хвороб. Після завершення плодоношення, засохлі рослини збирають, прибирають бур’яни, переорюють землю та вносять гній, готуючи ґрунт до нового сезону.
“Їх дуже часто беруть на закрутки. Огірок потрібно малим збирати, щоб був і смачним, і хрумким, і був з такими колючками. Без рукавиць їх збирати не можна. Мені подобається, я вирощую, я отримую від цього насолоду”, – ділиться Тетяна, підкреслюючи не лише комерційну, а й емоційну цінність своєї праці.
У теплиці родині допомагають Леся Пащук та Людмила Савчук. “Ми працюємо по вісім рядків на трьох. Дві дівчини мені допомагають. Я їм так позначила рядки, два туди й два туди, щоб їм було не скучно, щоб вони ще могли поговорити”, – розповідає Тетяна. Помічниці наполегливо щипають вуса, пагони, полюють на бур’яни.
“Мені немає складнощів: все помаленьку роблю, не спіша, ніхто не гонить. Можна заробити тут — не треба нікуди їхати. На місці, в одному селі”, – ділиться Леся Пащук, підкреслюючи переваги місцевого працевлаштування. Людмила Савчук додає, що останнім часом на городі огірки ростуть не так добре, тому вона надає перевагу тепличній продукції. “Я якось не працювала пару років, а то, думаю, піду, чого буду сидіти. Так само копійка й огірок. Свої домашні набагато кращі. Але як не ростуть, то ми вже привикаємо до цих. Діти їдять навіть не миті”, – каже Людмила.
Господиня зауважує, що вирощування огірків – це непростий процес, який вимагає значних вкладень як сил, так і коштів. Щорічно доводиться міняти плівку та стрічки для крапельного поливу. “З пальним не маємо діла. Своєю підводою відвезли до села Чорниж, там хлопці забрали й поїхали. З того вираховують на пальне і нам трошки дають. Скільки заробляю у сезон, не підраховувала. Для себе, ще на харчі виходить, іноді який одяг взяти”, – зазначає Тетяна.
За словами Тетяни Пащук, у селі Гораймівка налічується близько десяти теплиць. Вона висловлює готовність ділитися своїм досвідом, зокрема, щодо вирощування розсади, з іншими бажаючими зайнятися цим прибутковим ремеслом.
