Лукашенко раптом “згадав” про гуманізм та помилував політв’язнів
Олександр Лукашенко, який роками жорстоко придушував будь-яку опозицію у Білорусі, нещодавно вдався до несподіваного кроку. Очільник держави підписав укази про помилування 250 осіб, засуджених за так звані “злочини екстремістського спрямування”.
Офіційна заява президентської адміністрації звучить доволі гуманно: “Глава держави, як завжди, керувався принципом гуманізму. І, звісно ж, враховував звернення, що надійшли від матерів, дружин та близьких засуджених”.
Розрахунок, а не милосердя?
Однак реальність виглядає дещо інакше. За цим несподіваним “спалахом доброти” приховуються зовсім інші мотиви. Як стало відомо, в Мінськ нещодавно прибув спеціальний представник Дональда Трампа Джон Коул. Очевидно, американські чиновники сподіваються, що ці помилування дозволять відсунути Лукашенка від орбіти Кремля.
Білоруська опозиція скептично оцінює ці спроби. На їхню думку, Лукашенко давно вже продав суверенітет своєї країни Росії, тож відірвати його від Путіна — марна справа.
Насправді, за цим жестом Лукашенка стоїть проста арифметика. Раніше йому вдавалося викуповувати на Заході свободу політв’язнів в обмін на певні поступки. Зокрема, цей трюк дозволив вийти на волю таким знаковим постатям, як Нобелівський лауреат Альось Бєляцький та опозиціонер Віктор Бабарико. Водночас Штати потроху послаблювали санкційний тиск на Білорусь, що для її задихаючої економіки є життєво важливим.
Тож цей черговий акт “гуманізму” від Лукашенка слід розглядати радше як холодний розрахунок, аніж як прояв щирої доброти чи каяття. Диктатор просто повторює свій перевірений часом трюк — спочатку засаджує невинних людей за ґрати, а потім крок за кроком продає їхню свободу Заходу в обмін на преференції та визнання.
